пятница, 21 ноября 2014 г.

" Школа майбутнього"

Бажаєте знати про школу мабутнього? О-о, я люблю мріяти… Закриваю очі—і от я вже там…
  Зранку мене не будить бабуся, як завжди, тому що я сама біжу до школи на свій перший день проекту. Хвилююсь, звичайно. Я ж цілий  серпень  готувалась разом з дівчатами: ми кільцевали, спостерігали за міграцією птахів із таким чудернацьким ім’ям —чорноголовий реготун. Не самі, звичайно. Нас навчив і про все розповів дядя Саша, що працює у парку “Меотида”. 
 
  Шкільний автобус привозить мене на околицю міста, де стоїть наша новенька школа. Вона ще не тоне у буйному океані зелені, але вже пахнуть квіти та збираються співучі птахи на молодесеньких деревцях. Наша група озеленювачів ще три роки тому придумала, як саме  розташують дерева в шкільному парку (доречі, є там і рідкісні екземпляри), де прокладуть стежки, встановлять столики, лави, вкриють зеленню галявини. Тепер, як потеплішало, на багато занять вчителі запрошують нас до парку: і малювати, і співати, і  cперечатися про історичні події давнини та сучасності, кидатися з головою у філософію та основи педагогіки.  
  Швиденько минаю  зал та злітаю на третій поверх. На величезному годиннику без чверті сьома. Поряд із ним висять ще п’ять, що вказують час у різних куточках світу.  Вас вразила кількість годинників у вітальні? Всіх вражає. Та без них інколи забуваєш, що учні, які вчаться разом з нами, живуть далеко: в Америці, Індії, Данії, Норвегії, Африці, Аргентині.   Бо ось,  наприклад: з невеликого містечка в Китаї, Лхаса, з околиць якого до нас і летить той  самий смішний реготун.  Бо теж смішний, каже що його ім’я означає “великий”, а сам нижче за мене. Торік його вчитель переписувався кілька місяців з нашою Оленою Євгенівною та ще з представниками ландшафного парку, що на березі Азовського моря. Тоді вони й запропонували нам допомогти  спостерігати за перльотом птахів. Давно, мовляв, такого не було, щоб великі зграї селилися в далекому Китаї та Тибеті.

Я так і бачуАліну з Анею, що повсідалися перед великим екраном, дядю Сашу, що вже вийшов на зв’язок із свого кабінету. Бо, весело демонструючого світлини з місцевою фауною, Олену Євгенівну з незмінним планшетом у руці…Тут нас четверо, а всі інші по той бік екрану, далеко і близько водночас…
 Після обіду ми з нашим класом підемо вболівати за Вовчика, що буде боксувати на шкільному рингу. Потім— співи з Валерієм Андрійовичем (тиждень італійських пісень), а ввечері всією юрбою завітаємо до Аліси, яка не ходить до школи через тяжку хворобу, проте гризе науку дистанційно.
   Я люблю свою школу, вчителів. У мене багато друзів, і не всі вони живуть в Маріуполі. Інколи час наших занять не співпадає, але нам цікаві тi ж самі речі, та сама музика. Якщо в мене не виходить з математикою, я переходжу до класу, де навчає Mirrin з Австралії, вона —мій найкращий вчитель
  Якщо ви спитаєте  мене, яка-то вона, школа майбутнього, я  скажу: без меж. Це школа, в якій немає кордонів для моєї уяви, де я можу навчитись всьому, чого побажаю…
Маріуполь, 31 жовтня 2014 року.                  Грига Вікторія
                                                                            Ситнік Ольга
                                                                            Майструк Аліна
                                                                            Ямпольська Ганна
 Ця робота - ессе- була написана для участі в конкурсі " Samsung назустріч знанням". У другий тур ми не пройшли, але ви зможете побачити відео шкіл команд учасників- перможців з 3 по 12 грудня на сайті http://www.samsung.com/ua/education/ та проголосувати за кращу школу майбутнього.

понедельник, 17 ноября 2014 г.

Урок химии в облаках

Очень понравилось работать с картами iMindMap: первые недели просто включала и смотрела, как кино. Захватывающе! А в 3D! Как американские горки.Интересно было бы и по назанчению, в команде поработать, но пока не получается с детьми это организовать. Публикую пока что пробную версию. Готовила просто так, а получилось наконец-то для конкурса в рубрике "мастер -класс". А я делаю так... Хотелось бы и свой облачный кабинет показать, если получится, конечно. А  вот учеников в него никак пока не зарегистрировать.
Итак, ура облачным технологиям!


среда, 5 ноября 2014 г.

Власний досвід у форматі PowerPoint

     Трохи страшно викладати свої наробки на публіку, але такі умови конкурсу, я їх прийняла та дотримуюсь. Сама б залюбки подивилась на досвід колег. Вдалий чи ні - все одно.За кожним із них стоїть велика праця. Може, хтось і обрав шлях, який не виведе до цілі, але як можна навчитись вчителю, якщо не звернутись до іншого вчителя?
Вчителі всіх країн - єднаймося!
Приймаю конструктивну критику, вона приносить результат.


ВЧИТИСЯ У ВЧИТЕЛЯ

     Добрав кінця тренінг у Світлани Михайлівни Попель, що проходив у рамках  ІІ міжнародної конференції Intel.
      І трошки сумно на серці через те, що нове відкриття вже сталося і залишилися позаду безсонні ночі, що проводили я та мої колеги у Відкритій школі ІКТ серед віртуальних стін, які стали  такими рідними за ці тижні. Хоча про які стіни тут мова? Ось їх якраз і не було, бо кордони моєї домівки, мого міста полетіли десь на Тернопільщину, Сумщину, Запоріжжя, Одесу... В котрий раз відкриваю свій ноутбук і здивовано розглядаю оту Google- карту, що поєднала нас всіх, учнів Світлани Попель. Що робить із нашим життям таємнича та не пізнана інтернет-технологія!


  Поперду - наче новий світ, до якого ще вчора і рукою не дотягнутись було ( я ж сама зараз на курсах підвищення кваліфікації, які, доречі, створені на платформі Moodle). І одразу, на тобі-- власний кабінет, з іменною табличкою на хмаринці. Аж подих перхоплює: чи вдасться так, як мріється? А може, ще краще?

А спитайте в  мене, як воно, навчатись у ВЧИТЕЛЯ? Ото, я скажу Вам, одразу хочеться бути відмінницею. За свій час, що не пошкодували, за науку, що щедро роздали, за теплоту та приязнь -- велике Вам спасибі!
Спасибі і Вам, мої колеги, за терплячість до моїх русизмів. Я ж тільки з Вами, практично , і розмовляю українською! Останній час почала думати українською, тему на дошці записала українською - то я про Вас та тренінг згадала.




Після таких теплих слів, якими завершила сьогодні наш вчитель вебінар додати майже нічого.
Натхнення всім Вам, творчого підйому, добробуту та миру!

суббота, 1 ноября 2014 г.

Прозорий "Вчитель року 2015"

Вже через кілька тижнів стартує в нашому місті конкурс "Учитель року", в якому я знов приймаю участь. Вже вдруге.
У 2010 році на  міському етапі я посіла третє місце: була не надто підготовлена та мала гідних суперників!
Сьогодні згадую той час з посмішкою та вдячністю до моїх старших колег, що працювали  в жюрі та вмовили мене стати конкурсанткою. На етапі проведення уроку ( час великого карантину, усі діти були вдома) навпроти мене за партами сіли наші вчителі-хіміки... О-о, вони були найкращими учнями! Знали відповіді на всі питання (відмінниці!), тому, мабуть, мій урок  закінчився раніше, ніж продзвенів дзвоник. Це було жахливо, бо я не змогла придумати, чим би їх зайняти. Ну і, мабуть вперше в житті, у мене дві пробірочки цокались одна по одній, бо так тремтіли руки від хвилювання!..
 Так, звісно, підготовка та проведення конкурсу - дуже хвилююча та виснажлива подія. Але саме він дозволив мені піднятися на сходинку вище в  професійних знаннях, розкрив нові горизонти іновацій, підштовхнув шукати  діючі методи,  знайомитись з педагогами -новаторами та ІКТ_технологіями.
Завдяки нововведенням в освіті конкурс став ... прозорим для суспільства. Тому, дорогі колеги, не судите строго. Додаю сторінку з матеріалами конкурсу   "УЧИТЕЛЬ РОКУ 2015" для ознайомлення.  Пишіть свої враження, критику та  поради.
 А всім конкурсантам бажаю витримки, настрою та пермоги.

Наказ про проведення "Учитель року 2015"

Положення про конкурс